Субота, 14.12.2019, 12:56
Вітаю Вас Гість | RSS

ЛУТОВИНІВСЬКА ГІМНАЗІЯ

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 31
Релаксація
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Сайт існує

Історія школи

У середині ХVІІІ ст. землі, де нині знаходиться с. Лутовинівка були даровані царицею Катериною ІІ надвірному раднику Федору Лутовинову за особливі заслуги перед державою. Саме тут він і оселився з родиною, прихопивши з собою родини кріпаків Блінових та Нерябових. У 1810 році він мав орні та сінокосні землі і кілька селянських хат, у тому числі і для охорони панського лісу. Під час перепису населення 1859 року у селі було 43 двори.

Село розвивалося і , в основному, завдяки будівництву Миколаївської залізниці , яка пролягла через землі поміщика Гана поруч з землями Лутовинова. На початок ХХ ст. у Лутовинових частину землі викупив Вільховий, а глинище Гумбольдт, який проживав у м. Кременчук. Саме ці люди посприяли будівництву у 1907 р. школи у с. Лутовинівка. Цеглу для будівництва виготовляли на цегельному заводі Гумбольдта, решту матеріалів з та кошти на будівництво збирали усією громадою. Приміщення збудували досить швидко, вкрили соломою і взимку розпочалося навчання.
Після революції 1917 року змінилося життя і у нашому селі. Створений у 1918 році комсомол об’єднав у своїх рядах багато тисяч дітей і підлітків.Комсомол шукав нові форми організації дітей. щойно прогриміли бої громадянської війни, комсомол за дорученням партії , взявся за створення піонерської організації. Перший піонерський загін у нашому селі був створений у 1923 році. Першими піонерами були Гургуца В.М., Блінова Я.І., Хмара О.М, Тимошенко І.С. Першими вожатими були Блінов І. , Телятник М та Сукнаренко Уляна. Загін налічував близько 50 піонерів. Вони брали активну участь у громадському житті села: спостерігали за порядком на вулицях, насаджували дерева.. Одного разу до піонерів приїхали шефи - комсомольці з Кременчуцької тютюнової фабрики. Вони привезли піонерські горни, галстуки і прапор.. З того часу лутовинівські піонери мали свій прапор, який зберігали у Ленінській кімнаті. Під час урочистостей біля прапора в почесній варті стояли кращі піонери. Прапороносцем був Жмур В, на жаль він загинув у роки Великої Вітчизняної війни .перед війною піонерська організація налічувала 150 чоловік.
За роки свого існування школа дала путівку в життя близько чотирьом тисячам юнакам і дівчатам. Тепер це люди різних професій. Тридцять вісім із них стали у майбутньому вчителями, вісімнадцять – кадровими військовими. Нині у школі працює п’ять випускників , у тому числі директор школи Григоров В.Я., Ворона І.О.
У 20-30 рр. селяни почали об’єднуватися у селянську спілку ВУКС, з’явилася перша комсомольська а згодом і піонерська організація. Як тяжко не було селянам, та навчання у школі не припинялося. У 1933р на зміну колишньому директорові школи Карасю районний відділ освіти призначив у Лутовинівку молодого енергійного директора Обертаса Петра Захаровича, який щойно закінчив Учительський інститут у Кременчуці.

Першого вересня 1933 р на подвір’ї школи відбулося свято. Директор справив на присутніх неабияке враження: статний, красивий, у чорному костюмі, він здавався особливою людиною; і мало хто помічав, як приліпський юнак, якого призначили у Лутовинівку директором, ніяково ховає рукава полотняної сорочки , що виглядають з-під піджака. З перших днів роботи і до виходу на заслужений відпочинок у 1972 року Петро Захарович очолював школу, виховавши не одне покоління лутовинчан. Всі вони з глибокою пошаною згадують його як вольову сміливу і принципову людину, яка могла завжди відстояти своїх колег та учнів. Сам він неодноразово потрапляв у неприємні ситуації, але завжди з честю знаходив вихід. У 1935 році вийшла постанова Постишева . і було дозволено проводити дитячі новорічні ранки. Такий ранок відбувся і в Лутовинівці у їдальні МТС. Діти раділи святу, водили хороводи навколо ялинки, прикрашеної картонними іграшками та свічками. Один із учнів – старшокласників , який виконував роль Діда Мороза запалював свічки на ялинці, і трапилося лиха – вата на його костюмі затлілася , і учень отримав незначні опіки. Ця прикра пригода мало не обернулася для Петра Захаровича арештом, ще довго директор пояснював у різних інстанціях обставини пригоди.

До війни у Лутовинівці був створений колгосп « Червоний партизан» , МТС, Заготзерно, маслозавод, роботи вистачало усім, тому і переїздили в наше село жителі не тільки навколишних сіл, а й з інших куточків країни, цьому сприяла і залізниця. У 1930 році у Лутовинівській семирічній школі навчалося 283 учня. Класних кімнат школи вже не вистачало, тому учні 1-4 класів навчалися у будинку поблизу залізниці. Вчителі та Бондар Марія Василівна, яка довгий час працювала у школі техпрацівницею усе робили, щоб діти мали змогу навчатися. Взимку топили соломою грубку, а на стінах висіли гасові каганці. Петро Захарович усіма можливими способами діставав книги, зошити та чорнило. Учні вивчали українську мову та літературу

( вчителі Москівець О.А. та Лифар В.М.), російську мову та літературу

( вчитель Іванко І. П.), арифметику ( Явтушенко В.В.), природознавство

( Мотієнко Т.М), історію та географію ( Обертас П.З.), німецьку мову, співи та малювання. Учнів початкових класів навчали Прозорова К.Т. та Якименко К.Б.. Піонервожатою працювала Яківець М.А.

Наближався 1941 рік. Влітку відбувся останній довоєнний випуск Лутовинівської семирічки, серед випускників була і відмінниця навчання Литвин К.П., яка разом з юнаками з перших років війни пішла добровольцем на фронт і була нагороджена орденом Червоної зірки і орденом Вітчизняної війни І ст. .Восени 1941 року вночі німці окупували село . Вони грюкали у двері, розквартировувалися по хатах. Навчання у школі припинилося , а приміщення німці використовували на свій розсуд. Частину класів використовували в якості житла, частину під складські приміщення. Деякий час у школі була конюшня. В окупованому селі залишилася вчителька української мови Лифар В.М. та вчителька початкових класів Якименко К.Б., вчителі – чоловіки з перших днів війни пішли на фронт. У 1943 році під натиском радянських військ фашисти відступали, спалюючи все, що потрапляло на їхньому шляху. Було спалено і приміщення школи. Майже десять років знадобилося для її відбудови, та навчання відновилося з перших днів після визволення. У 1943 році відділом освіти району була призначена вчителем фізики і математики Литвиненко М.Н ( народилася 27 липня 1921 року у с. Василівка і до війни у 1940 році закінчила учительський інститут.). До повернення з фронту Обертаса П.З. директором школи працював Терещенко І.І. Учні школи навчалися у трьох пристосованих будинках у дві зміни. Приміщення школи відбудували у 1954 році.

У 1946 році піонерській дружині Лутовинівської школи було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Олександра Матросова. Піонервожатими у різні часи працювали Яківець М.А, Дяченко Г.Л. Остапець Ю.Г Григораш Л.І., Казбанова Н.В., Жильченко Н. М., Хоріщенко О.П., Штефан О.Г. Особливий внесок у діяльності піонерів внесла Григораш Л.І., яка довгий час працювала у школі. 2 жовтня 1963 року піонери дружини ім. . О. Матросова стали на старт змагання на кращий піонерський загін. Загін-переможець мав отримати путівки до м. Канева. За цей рік піонери здали державі 10.600 кг металобрухту, 1042 кг макулатури, зібрали 2300 кг жолудів, розповсюдили літератури на суму 95 крб. виростили зеленої маси 920 кг Було налагоджено листування з піонерами Білорусії, Якутії, Закарпаття. Розпочали збір матеріалів про О.Матросова, листувалися з музеями Леніна в Шушенському, Баку, Львові, Ленінграді. Переможцем було визнано загін ім.. В. Дубиніна ( 7 клас ( голова ради загону Ременюк Віра, кл. керівник Лифар В.М.) Піонери за сприяння Григора Л.І. організували пошукову роботу і листування з родинами воїнів, які загинули, визволяючи наше село. До села приїздили рідні Тезетдинова та сестра Володимира Банченка. У 1966 році до піонерів приїздив однополчанин О.Матросова Кукушкін.

На початку 60 –х років було розпочато будівництво ще одного приміщення школи, яке прийняло своїх учнів у 1966 р. У 1962 році директором школи було призначено Компанієць Тамілу Григорівну, яка працювала на цій посаді до 1972 р. Петро Захарович Обертас теж працював у школі, але спочатку рік на посаді завуча, а потім, до виходу на заслужений відпочинок , учителем історії. Усім запам’ятався як принциповий знаючий учитель, який умів зацікавити учнів і тримати дисципліну у класі. Останнім часом Петро Захарович проживав разом зі своїм сином у м. Кременчуці.

Лутовинівська школа завжди відзначалася своїми педагогічними кадрами. Майже усе своє життя віддали школі вчителі Прозорова К.Т. , Журавльова М.К. , які працювали у школі ще до війни.. Скрипник Н.І. стала працювати у школі після війни. Разом з чоловіком , який працював головою колгоспі, взяли на виховання сина Віктора. Дали йому добру освіту. Тепер Віктор Григорович - голова фермерського господарства , проживає у с. Задовга. . Ременюк Людмила Яківна теж працювала вчителем початкових класів ( чоловік - головою колгоспу) Матвієць М.А., Матвієць Галина Митрофанівна народилася 25 червня 1922 року в с. Лутовинівка. В 1937 році закінчила місцеву школу, вступила до Кременчуцької педагогічної школи. З 1945 року разом з чаловіком працювала вчителем початкових класів Лутовинівської школи. Матвієць М.А. ( народився в х. Матвійці Бреусівської волості) Після закінчення школи Кременчуцького педтехнікуму працював вчителем у Градизькому районі. У 1948 році почав працювати у Лутовинівській школі, ., Матвієць Галина Дмитрівна працювала у школі вчителем початкових класів.. Лифар В.М. працювала вчителем української мови ще до війни. Власних дітей не мала , але виховувала свою племінницю , яка ще до війни залишилася сиротою ( тепер проживає в Італії) Мірошниченко Г.О приїхала в Лутовинівку голодного 1933 року ще дівчинкою. До війни закінчила учительський інститут, працювала у дитбудинку м. Дубно, а потім повернулася в село і до виходу на пенсію працювала вчителем англійської мови. Власних дітей не має, виховала племінників , які у ранньому дитинстві залишилися сиротами.

Лашко В.В. працювала у школі вчителем російської мови, запам’яталася випускникам принциповою та вимогливою вчителькою., Троцька М.Р., Кулик Т.К., Гладка Н.С.. Касяненко Г.Н., Гладкий І.Л., Костін С.Ф., Штефан М.С. , Калюжний Д.Р., Жук Г.К.Назаренко С.Г. , Бабиченко Н.О. , Казбанова Н.В.

Естафету директорства після Обертаса П.З. гідно пронесли Компанієць Т.Г., Севрюк Т.С., Біленко М.М., Мелета Р.М. , Гадзюра І.Ф., Григоров В.Я.

За роки свого існування школа дала путівку в життя близько чотирьом тисячам юнакам і дівчатам. Тепер це люди різних професій. Тридцять вісім із них стали у майбутньому вчителями, вісімнадцять – кадровими військовими. Нині у школі працює п’ять випускників , у тому числі директор школи Ворона І.О.
Форма входу
Пошук
Зараз
Погода
Календар
«  Грудень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
...
...
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz